Як солодко пахне та непоказна матіола!..
Не вабить око барвистими пелюстками.
Ніхто й не помічає того дрібного цвіту -
просто росте у траві, під кущами...
А ж поки настане вечір -
коли смеракає,
сутінь злизує строкаті барви.
І всі коти сірі.
І всі квітки сірі.
Жовтий болотяний півник і шляхетний синій ірис,
рожева шипшина і модна троянда відтінку “біле вино”
змовкають аж до світанку...
А матіола цвіте собі -
непоказна матіола в траві біля ґанку.
І ніч не вкраде краси її.
Боже,
навіть якщо вимерзнуть всі троянди мого саду,
лиши мені матіолу,
і я мовлю:
“Це літо — щасливе!”
Прочитано 3461 раз. Голосов 3. Средняя оценка: 4,67
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Публицистика : \"Великострадальцы\" - Николай Погребняк В России период религиозного мира продолжается уже четверть века, и от такого длительного \"застоя\" в церквях появилась тоска по подвигам во имя Христа. Когда увеличение количества благотворительных программ перестало удовлетворять жажду паствы по героическим делам и героям веры, пастыри начали искать и находить подмену истинному страданию за веру. Они стали взращивать мифы великострадальчества – ложь, взгревающую гордыню верующих, и тем губящую их.
